Коли лелека вперше сіла на дах наді мною, я зупинився. Дивно й чудово спостерігати, як птах розміром із маленьку дитину складає крила і влаштовується в гнізді, що стоїть там десятиліттями. Відтоді я постійно звертаю на них увагу.
Adopt A Stork почався з простої ідеї. Коли народилися мої власні двоє дітей, я почав дивитися на лелек на даху по-іншому. Поява малюка і приліт лелек належать одному сезону. Подарунок може вмістити і те, і те. Родина дає ім’я білій лелеці, отримує листівку-пам’ятку та стежить за записаною мандрівкою протягом року.
Лелека на даху — це маленьке, буденне диво. Найменше, що ми можемо зробити, — помітити його.
Журнал — це місце, де я зберігаю те, що дізнаюся: як лелеки перетинають континенти, як вирощують пташенят, які історії про них століттями розповідали люди і хто працює над тим, щоб водно-болотні угіддя залишалися здоровими. Я пишу для всіх, хто дивився на лелеку і хотів дізнатися більше.
Як я працюю
Я ентузіаст лелек. Я читаю дослідження, розмовляю з тими, хто робить цю роботу, і намагаюся викладати факти точно. Коли помиляюся — виправляю.
Десять відсотків прибутку щокварталу йдуть на проєкти з лелек і водно-болотних угідь. Це те, чим я найбільше пишаюся.
